Нині в Україні особливо актуальним постає питання якісної підготовки, перекваліфікації або підвищення кваліфікації фахівців. Міжнародний стандарт ISO 9000:2000 «Системи управління якістю» визначає перелік компетенцій для спеціалістів, як сукупність необхідних знань, практичних навичок  та вмінь у професійній підготовці, які на сучасному етапі розвитку економіки неможливо сформувати без опанування принципів комплексного та системного управління бізнес-процесами на підприємстві. До ключових вимог, які висуваються до спеціалістів в галузі економічного управління підприємством, найчастіше відносять наявність досвіду практичної роботи та здатність своєчасно і ефективно вирішувати внутрішньогосподарські проблеми. 

 Їх знання, навички та вміння повинні відповідати певному рівню фахової підготовки, кваліфікації та досвіду роботи на посаді. Невідповідність фахової підготовки, відсутність спеціальних навичок, нестача досвіду роботи, невідповідність особистих характеристик, необхідних для виконання посадових обов’язків та відсутність впевненості у своїх силах досить часто призводить до зривів у господарських процесах або отримання незадовільних результатів роботи підприємства в цілому чи окремих його підрозділів. Слід зазначити, що:
- по-перше, фахівці в області економічного управління, як правило, традиційно виконують покладені на них обов’язки з різних галузей економічних знань (проектного управління, операційного та поточного планування, обліку, маркетингу, фінансового управління та інших спеціальностей). Зрозуміло, що без комплексного та системного розуміння господарських процесів їм буде складно досягти поставлених цілей і завдань вищого керівництва.  Це вказує на необхідність поглиблення знань як фахівців вищого керівного персоналу, так і працівників функціональних підрозділів різних рівнів і набуття ними практичних навичок системного мислення та вирішення внутрішньогосподарських проблем на підприємстві; 
- по-друге, у молодих фахівців (в тому числі студентів) відсутній практичний досвід роботи на різноманітних посадах, що не дозволяє їм отримати комплексне розуміння відповідних процесів та результатів діяльності.
Отже, тренінгові технології набувають важливого значення для фахівців різних функціональних підрозділів підприємств та майбутніх фахівців (студентів). Це пояснюється тим, що в сучасних умовах господарювання компанії, які намагаються стати кращими, велику увагу приділяють процесам навчання та саморозвитку, бо загальновідомо, що компанії, які не навчаються, так само, як і індивідууми, обмежені тільки тими знаннями і вміннями, які накопичили в процесі набуття власного досвіду та вимушені застосовувати інтуїцію, що нерідко призводить до стандартизації, уніфікації або помилкового прийняття рішень. Однотипність у прийнятті рішень призводить до розпізнавання їх намірів конкурентами та унеможливлює їх розвиток. Як показує досвід, для отримання оптимальних результатів, підприємствам взагалі слід намагатись уникати помилок в своїй діяльності, але як показують вітчизняні реалії,  на практиці, підприємства все частіше змушені реалізовувати стратегії спроб та помилок.

З метою усунення невідповідності у фаховій підготовці спеціалістів, формування у них необхідних навиків роботи, а також зважаючи на зростаючу роль, яку на сучасному етапі відіграють у навчанні новітні інформаційні технології,  все частіше відбувається органічне поєднання теоретичної частини бізнес-тренінгів з використанням бізнес-симуляцій, наочно відтворюючих діяльність віртуального підприємства. Це дозволяє випробувати можливості індивідуумів щодо реалізації різноманітних стратегій поведінки, на базі попередньо створеного ними підприємства, та проаналізувати вплив обраних стратегій на результати діяльності як даного підприємства, так і його конкурентів. Адаптація існуючих або розробка нових методів і моделей  до потреб реальних підприємств-користувачів різних напрямків діяльності зумовлює тісну взаємодію між теоретиками, науковцями та практиками. Налагодження тісного взаємозв’язку між підприємствами та тренінговими компаніями дозволить прискорити процеси накопичення, зберігання і розповсюдження нових знань та передових технологій, що в свою чергу, призведе до покращення результатів діяльності підприємств. Лише наявність взаємозв’язку між різними суб’єктами ринку інформації – науково-дослідними інститутами, тренінговими компаніями та підприємствами різних галузей економіки сприятиме узагальненню, швидкій передачі та розробці нових знань. Ефективна співпраця між підприємствами та тренінговими центрами має базуватись на якісних програмах навчання, які здатні відтворювати внутрішні і зовнішні умови функціонування підприємств-замовників. Це дозволить підприємству активізувати використання найбільш цінних ресурсів: ідей, таланту та досвіду колективу в цілому, в результаті чого підприємство зможе змінювати свою поведінку відповідно до мінливих умов господарювання. Такі тренінгові програми надзвичайно важливі для фахівців різних функціональних підрозділів підприємств та майбутніх фахівців (студентів), оскільки сприятимуть підвищенню їх кваліфікації і поглибленню знань та навичок.